центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
В основі усіх психічних захворювань лежить небажання відчувати заслужене страждання.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Чому ми випускаємо з уваги відповідальність Іокасти в похідній едиповій ситуації?

Інна Кирилюк,

фото Чому ми випускаємо з уваги відповідальність Іокасти в похідній едиповій ситуації?

Таке питання ставить Естелла Уеллдон в своєму дослідженні на предмет жіночих перверсій, зокрема про інцест, який скоюють матері. Маю сказати, що це достатньо рідкісний досвід в практиці психотерапевта. Тому особливо цікавим є багаторічний досвід роботи автора з жінками, що завдалии насилля.

Мене захопила підготовка до семінару про емоційну жіночу травму і я хочу поділитись досить ексклюзивним досвідом Естели Уеллдон.

«Наскілько частіше, ніж нам здається, матері скоюють інцест? Наскільки частіше, ніж ми можемо уявити собі, це відбувається за ініціативою матері? Чи можливо сказати, що наша ідеалізація материнства перешкоджає нашому сприйняттю такого роду проблем? Безперечно, можливо: ось чому ми випускаємо з уваги відповідальність Іокасти в похідній едиповій ситуації. Її випадок — найважливіший випадок інцесту.

Ми завжди схильні більше звинувачувати Едипа, аніж його матір. Усю відповідальність ми покладаємо на дитину-хлопчика, звідси, відповідно, й витікає уся подальша концепція едипова комплексу: ми за замовчуванням вважаємо, що Едип несвідомо «знав», що це його мати, та вчинив як перверт, одружившись з нею. Але на справді у Іокасти було куди більше можливостей визнати, цілком свідомо, в Едипі свого сина, ніж у нього — визнати у ній свою матір. Вона єдина знала, що Едип, можливо, вижив; Лай вважав, що дитина загинула. Чому ж ми не визнаємо її переважну, якщо не повну відповідальність за здійснення її власних інцестуозних бажань? Адже якщо вона і не була первертом сама, то в усякому випадку була тісно пов’язана з безумовним первертом — своїм чоловіком Лаєм, гомосекскуалом та педофілом, який саме тому і не бажав дітей. Вона не лише вийшла за нього заміж, добровільно ставши жертвою первертних взаємин (клінічна аналогія знову-таки умісна), але і за допомогою хитрощів — напоївши його доп’яну — завагітніла від нього. Таким чином, вона вже тоді набула владу над своєю майбутньою дитиною, що призведе її до того, щоб відмовитись від неї після пологів. Вона вже тоді, ймовірно несвідомо розуміла, що вона — або, вірніше, він, її дитя, — буде прагнути відновити втрачені стосунки та її материнська влада буде згодом замінена ще більш бажаною для неї інцестуозною владою.

Вченим не варто вигадувати комплекс Електри як аналог едипова комплексу: адже в нас вже є Іокаста. Схоже, існує стійка тенденція бачити в жінці слабку стать, завжди жертву, а не ініціатора сексуального насилля. Жінок завжди вважали нездатними здійснювати свої первертні сексуальні бажання, а хлопчики юнаки) визнавались единими, хто ровертає свої сексуальні фантазії. Я вважаю, що більшість теорій жіночого сексуального розвитку витікають з хибних передумов, частково тому, що в основі їх лежить потреба в образі одвічної «матері-землі» — ідеалізуємої або навіть обожествляємої жінки, на чиї гріхи та проступки ми просто закриваємо очі. Її зображують бессильною перед обличчям непростої заздрості до пенісу або ж, у відповідності з сучасними феміністичними ідеями, жертвою соціальних взаємин, навіть як ту, що заслуговує пзневаги, оскільки вона менш значуща ніж чоловік. Схоже, усі ми стали мовчазними співучасниками системи взаємин, в якій жінки, з якого боку на них не поглянь, або повністю позбавлені влади, або являються сексуальними об’єктами та жертвами чоловіків. Ми не наділяємоїх ні найменшою відповідальністю за їх власні унікальні функції, пов’язані на глибинному рівні с плодовитістю й материнством, — функції, здатні час від часу проявлятись в первертному ключі. Чому саме Іокаста, коли їй та Едипу відкриваються усі обставини їх інцестуозного зв’язку, негайно скоює самогубство? Вочевидь, що Едип не здатний відразу зрозуміти, що відбулося; Іокаста куди ближче до усвідомлення».

З книги Естелли Уеллдон «Мати. Мадонна. Блудниця».

Сподобалась стаття? Поділіться нею з тим, кому вона могла б бути цікавою!

Дивіться також