центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Зустріч з самим собою належить до найнеприємніших.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок

Якщо дитина не висловлює ніяких почуттів та занепокоєнь на рзолучення батьків, чи це нормально?

Тетяна Лупеко,

фото Тетяна Лупеко

Варто пам’ятати, що роз’їзд (розлучення) батьків, як би «безболюче» не відбувався, є стресовим та травматичним для дитини. Одне з основних відчуттів, що отримує дитина на найбазовому рівні з моменту народження — це безпека та сприйняття її як нового члена родини. При розлученні, як правило, страждає саме ця базова частина — дитина припиняє відчувати безпеку, світ навколо руйнується. І одною з реакцій може бути «завмирання», дитина немов «заморожує» свої почуття.

У такій ситуації дуже важливо пояснити дитині, що відбувається. Мама й тато не можуть більше жити разом, але не дивлячись на це, вони люблять свою дитину, завжди підтримають її, розділять з нею радісні та сумні моменти. Батьки завжди будуть для дитиною опорою та підтримкою, вони завжди досяжні та можуть забезпечити надійність стосунків з кожним з них, незалежно від того, де і з ким з батьків, залишиться дитина.

В той же час, важливо надати дитині можливість висловити свої страхи та застереження, злість та образу, що можуть виникнути по відношенню до батьків, переживання та інші почуття, які також можуть бути у зв’язку з розлученням та переїздом.

у ситуації розлучення, важливу роль має також психологічний стан самих батьків, здатність спілкуватися одне з одним та визнавати іншого як матір або як батька.

Діти сприймають багато чого на рівні відчуттів та почуттів. Коли батьки (або один з батьків) після розлучення переживають тривогу, відчай, злість та образу, то усі ці почуття передадуться й дитині. Тому, дуже важливо забезпечити допомогу та підтримку також собі, аби у подальшому мати ресурс для допомоги у проживанні розлучення дитині.

Дивіться також