центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Ми тягнемось в минуле, до своїх батьків, і вперед, до наших дітей, в майбутнє, якого ми ніколи не побачим, але про яке нам хочеться потурбуватись.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок

Як не боротися з дітьми за гаджети?

Інна Кирилюк,

Ми хочемо поділитися з вами і самим сюжетом, і більш детальною розповіддю від Інни, до чого призводить гаджетозалежність у дітей, на що впливає і що з цим робити.

Інна Кирилюк: «Часто гаджет символізує для дітей свободу, особливо для підліттка! Технологічний світ оточив дитинство у щільне кільце — це частина реальності, але і частина втечі від реальності. Давайте поміркуємо про це?

Соціалізація — це фінальний результат підготовки дитини до дорослого життя. Задача батьків — виростити не лише здорову дитину, розумну дитину, створити безпеку й стабільність для зростання, але також і соціалізувати дитину, тобто, показати та навчити, якими є закони цього світу. Спілкування, кооперація, грошові потоки, взаємодопомога.

І якщо соціалізація це «фінальна» крапка, то контейнування це початкова точка! Це рання форма емоційного контакту Мати-дитина, яку ми називаємо контейнуванням, може призводити до здорової соціалізації, мета якої — дорослішання. Якщо у дитинстві підміняти живий об’єкт Мати гаджетом, тобто замість контейнування та живого емоційного об’єкту прив’язаності, ми пропонуємо дитині гаджет, то відбуваються складні порушення.

Перш за все страждає сприйняття дитини. А надалі часто ми спостерігаємо порушення мови, тому що дитині не потрібно формувати емоційну мову, яка б залучала іншу живу людину. Також емоційна галузь збіднюється — ні перед очима матусиного, живущого емоціями обличчя та очей. Як результат, дитині потрібно розуміти та включатись в інші емоції, включати дзеркальні нейрони, які зчитують емоційний стан іншої людини. І останнє, тілесна розкоординація, тому що фактично гаджет забирає дитину з тіла.

Наступна складність, з якою зіштовхує надмірна залежність від гаджетів — порушення емоційної прив’язаності за М. Боулбі. Емоційна прив’язаність має формуватися до значимої особи. Емоційну прив’язаність формує стабільність, постійність та позитивні емоції. Якщо дитина постійно з раннього дитинства стабільність, постійність та позитивні емоції отримує від гаджету, то гаджет буде формувати у ній почуття захищенності, буде ставати об’єктом, який надає внутрішню зв’язаність, збираєт воєдино, заспокоює — це стане внутрішнім притулком. У дитинстві, зайнята справою дитина — це вигідно для мами, можна переробити безліч своїх справ. Але у підлітковому віці батьки часто стикаються з тим, що ранні дитячі важелі впливу на дитину втрачені, а емоційного зв’язку, який мав би бути розвиненим — немає. І фактично контакт з дитиною втрачено.

Проблеми, до яких може призвести гаджетозалежність:

Як же справлятися з цими складностями?

Має бути баланс. Безумовно, гаджети щільно увійшли в наше життя, вони допомагають нам у житті, і ми не можемо категорично їх прибирати. Потрібно прагнути до рівноваги. Людині потрібна Людина.

И последний частый вопрос: что так привлекает детей в гаджетах?

  1. Киберпространство дает немедленную свободу от жизни в теле. Мы сразу погружаемся в вертикальную реальность, там растворяемся, и как будто отщепляемся от своего тела.
  2. Гаджеты и киберпространство дают нам иллюзию волшебных решений. Ребенок часто переживает радостное возбуждение, потому что в киберпространстве он может все, что не может в реальности. И это, конечно, затрудняет навыки контакта с реальностью, оценку реальности, снижают рефлексию.
  3. Изменяет ощущение психологической обработки происходящих событий. Картинка в гаджете показывает конечный результат. Нет пространства, в котором можно рефлексировать. Не нужна рефлексия — то есть, анализ предыдущих опытов и поиск оптимальных решения. Ребёнок не делает психологическую обработку ситуации.
  4. Это мир, в котором не существует отрицательных эмоций.
  5. Часто происходит идентификация с персонажами вместо идентификации с реальными детьми в том же возрасте или родителями.

Дивіться також