центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Ваш погляд стане ясним лише тоді, коли ви зможете зазирнути в свою власну душу.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Сім’я на карантині

Інна Кирилюк,

фото Сім’я на карантині

Перебування з сім’єю на карантині може стати випробуванням, яке не кожна пара здатна витримати. За статистикою, під час домашнього карантину кількість розлучень у Китаї виросла. Причиною цього, за твердженням місцевих загсів, стало те, що «пари занадто багато часу проводять разом вдома».

Чому так відбувається і як перетворити «спільне ув’язнення» на «період близькості і згуртування», з’ясовує ідеолог проекту «Сім’я в пріоритеті» Вікторія Боярина в бесіді з Інною Кирилюк, кандидатом психологічних наук, засновником і керівником Центру аналітичної психології «Простір». Експерт поділилася цікавими спостереженнями зі своєї практики: ще тиждень тому сімейні пари зверталися з проблемами нестачі часу на проведення часу із сім’єю, а вже сьогодні не знають, куди «бігти» від сімейного побуту. У розмові Вікторії та Інни ви знайдете відповіді на питання про те, як використовувати час на карантині на користь сімейних відносин.

Вікторія Бояріна: Потрапити до щільної взаємодії із сім’єю 24/7 без вироблених правил спілкування — всеодно, що виїхати на жваву вулицю без знання правил дорожнього руху. Аварії неминучі. Якщо до цього кожен був максимально завантажений своїми справами, то тепер настав час зустрітися. У чому небезпека ізоляції для пар?

Інна Кирилюк: У період кризи, в стресовій ситуації сім’я змушена опиратися на власні, а не зовнішні ресурси. Виникає очікування, що людина «візьме вас на ручки».

Ми проектуємо на партнерів батьківську фігуру, чекаємо від них закриття страхів, виконання наших бажань. Але важливо пам’ятати, що криза не змінює партнерів — вони не стають ні мудрішими, ні старшими. Тому не втрачайте «дорослу» позицію.

Також під час карантину відбувається випробування близькістю. Розподіліть особистісні кордони кожного члена сім’ї за часом або зонами: для себе, для тіла, для справ і для спілкування — і ви уникнете хаосу.

Пам’ятайте, що людині самій складно пережити ситуацію в умовах паніки, тому із розумінням ставтеся до того, як зараз з вами взаємодіють члени сім’ї.

Вікторія Бояріна: Популярні поради, як зняти напругу від тривалого вимушеного сидіння у чотирьох стінах, — це заняття корисною фізичною працею, спілкування із близькими, читання книг і самоосвіта. У цей період добре закінчити і важливі, але на час відкладені справи, наприклад, побудувати плани сім’ї, обговорити і вирішити питання з «відкладеного списку». Що можуть зробити пари, щоб не тільки не повторити китайську статистику розлучень, а й зміцнити свої відносини?

Інна Кирилюк: У звичній ситуації людина охоплює відразу багато сфер життя. Ми розподіляємо наші ресурси на сім’ю, роботу, друзів і хобі. Через те, що в умовах карантину нам доводиться обмежувати свою енергію, виникає реакція протесту. Тому ми починаємо втомлюватися один від одного, сваритися і гостро реагувати на кожну дрібницю. Щоб зміцнити відносини, а не піддавати їх ризику, важливо обговорювати ваші бажання і очікування від вимушеної ізоляції. Сьогодні ви хочете дивитися фільми або зробити генеральне прибирання? Визначтеся і прийдіть до компромісного плану на день. Не можна, щоб в такій ситуації ви ігнорували бажання один одного, не потрапляючи в один ритм. Звичка говорити про те, чого ви насправді хочете, буде корисною і по завершенню карантину. Вона навчить вас краще розуміти один одного і виробить спільність у парі.

Вікторія Бояріна: Ситуація в світі призводить до зашкалювання рівня стресу: пандемія, її економічні наслідки, відмова від звичного способу життя — це «занадто» для багатьох із нас. Чи є якісь індивідуальні правила для кожного члена сім’ї, як переживати стрес, що не відобразиться на близьких?

Інна Кирилюк: Велика кількість різного і не завжди достовірного контенту породжує інший вірус — вірус тривоги. Тому дотримуйтеся цифрової гігієни, стежте за тим, яку інформацію і в якій кількості ви споживаєте. Не дозволяйте собі піддаватися паніці.

Якщо відчуваєте, що перебуваєте на межі нервового зриву і раз у раз хочете різко відреагувати на близьких, згадайте про особисті способи боротьби з тривогою і дратівливістю. Наприклад, більше часу приділяйте собі, роботі над своїм тілом, спілкування з іншими, менше — читанню новин і коментарів в соціальних мережах.

Вікторія Бояріна: Як бути терпимим до інших членів сім’ї, яким теж непросто? Як допомогти їм подолати напругу, проявляти емпатію, не викликаючи роздратування у відповідь?

Інна Кирилюк: Головне — дати можливість виговоритися. Для вас це найкращий спосіб надати підтримку, а для близьких — позбутися від стресу. Це можуть бути бесіди про сьогодення і майбутнє, аналіз готовності вашої родини до кризової ситуації, оцінка ваших слабких і сильних сторін. Важливо не пропускати такі філософські питання, інакше людина починає відчувати себе самотньою.

Вікторія Бояріна: У ситуації вимушеного ув’язнення в родині гостро постає питання дотримання особистісних кордонів. Як домовитися про це з рідними?

Інна Кирилюк: Моя перша рекомендація — провести цікаву сімейну гру «Коло захисту». Кожен член сім’ї по черзі створює навколо себе захист (візуальну або з підручних засобів) у формі кола. У цей час інші намагаються «прорвати» коло за допомогою слів або тих же підручних засобів (іграшок, які можуть викликати якісь асоціації, і т. д.). Так ви визначите «кордон» — коло тем, які або потрібно проговорити, щоб запобігти розбіжностям, або не зачіпати взагалі, щоб нікого не травмувати. За допомогою цієї активності ви перетворите нудну і складну розмову в цікаве проведення часу і знайдете компроміс.

Вікторія Бояріна: У разі суперечки вже не покинеш будинок, грюкнувши дверима, навіть не зможеш вийти прогулятися, щоб впоратися із почуттями і потім перевести спілкування в конструктив. Як в цій непростій ситуації вирішувати сімейні конфлікти?

Інна Кирилюк: Щоб легше фільтрувати свої реакції на подібні ситуації, потрібно аналізувати і розуміти джерела і причини спалахів агресії. Важливо обговорити конфлікт, показати, що ви розумієте партнера і проявляєте до нього емпатію. Примирення необхідно закріпити контактом — обійняти, посміхнутися, потріпати по плечу і так далі.

Вікторія Бояріна: Викликом для багатьох батьків стала заборона на будь-які зовнішні активності і поїздки з дітьми. Дорослі нервують через ситуацію, що склалася, а діти легко зчитують стан батьків. Як вчинити: приховувати від дітей свої переживання, створюючи ілюзію безпеки, чи пояснювати те, що відбувається?

Інна Кирилюк: Зараз діти чують дуже багато незнайомих слів в інтернеті, по телевізору і навіть в розмові із батьками. Пояснюйте дітям складні речі зрозумілими фразами — так їм буде легше сприймати те, що відбувається. Головне — не втрачати з дитиною контакту: підтримувати будь-які її починання, долучати до сімейних справ і позначити зону її відповідальності. Що стосується емоцій, то зрозуміло, що у зв’язку з відсутністю поділу кордонів за зонами (робота, будинок, сім’я, особистий час) нам нікуди витратити накопичену за день енергію. Як наслідок — ми стаємо більш дратівливими, агресивними. Намагайтеся фільтрувати емоції і не розпалювати конфлікти. Подумайте, що саме викликало у вас бажання «спалахнути» і відпустіть хвилю гніву, поговоривши із дитиною про речі, які вас провокують.

Вікторія Бояріна: У багатьох сім’ях підростають діти, виховані цифровими пристроями. Перебування у будинку може показати батькам весь масштаб проблеми, коли гаджето-залежна дитина не вміє себе зайняти, неорганізована, відмовляється допомагати по дому. Крім того, багато навчальних закладів перейшли на дистанційне і онлайн навчання, що також вимагає дисциплінованості. Як допомогти дитині виховати в собі цю якість?

Інна Кирилюк: Ми звикли, що дитина майже весь день проводить на заняттях у школі, у репетитора, у гуртках. Щоб час на карантин не пролетів за іграми, складіть для дитини розпорядок дня, подбайте про його заняттях у вільний від навчання час і мотивуйте на корисне проведення часу. Пропоную облаштувати так званий «Куточок радощів і гордості», де можна розвішувати пам’ятні фотографії, малюнки і нагороди. Що стосується дисципліни, тут все просто: визначте для дитини її зону відповідальності. Навіть незначне доручення (наприклад, відповідальний за миття рук або відповідальний за «добрі» слова в родині: дякую, молодець, розумниця) дозволить дитині відчувати себе важливою і потрібною, допоможе виховати в ній почуття відповідальності, яке межує з дисципліною.

Вікторія Бояріна: Сім’ї, де вже встановлені колективні правила поведінки, можуть проводити час вимушеного ув’язнення із задоволенням. У решти є час на їх розробку. З чого почати формування правил тим, хто ніколи про них не замислювався?

Інна Кирилюк: Основна помилка сімей на карантині — почати формувати правила. Чому? Карантин — це стрес для всієї родини, а нові сімейні підвалини можуть погіршити стан паніки і нерозуміння. Інша справа, якщо сім’я жила за встановленими правилами і до того, що відбувається. Краще почати з елементарних слів підтримки, стати більш уважними один до одного: цікавитися побажаннями, досягненнями та потребами рідних. Якщо ж без правил не вдається побудувати сімейні відносини у нових умовах, відмінною підмогою можуть стати розпорядок дня і чек-листи, де будуть прописані обов’язкові до виконання завдання для кожного члену сім’ї.

Сподобалась стаття? Поділіться нею з тими, кому вона буде цікавою!

Дивіться також