центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Будь-який вид залежності є поганим, чи то залежність від алкоголю, наркотиків чи ідеалізму.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок

«П’ять почуттів» Джеремі Подесва

Лариса Зорій,

фото «П’ять почуттів» Джеремі Подесва

Є фільми, до яких хочеться повертатися і переглядати час від часу. Одним з них для мене став фільм канадського режисера Джеремі Подесва «П’ять почуттів». На міжнародному кінофестивалі в Торонто в 1999 році він був визнаний кращим художнім фільмом Канади.

Знята в Торонто на тлі рудо-сірої осені, історія з перших кадрів задає повільний ритм і медитативний настрій — приглушене світло, спокійна музика, неголосний діалог, ненав’язливий трохи гіркуватий гумор.

Складно сказати, хто з героїв фільму головний. Їх п’ятеро, кожен з яких втілює одне з п’яти почуттів: слух, зір, дотик, нюх і смак. Вони різні, у кожного своя історія і своя особиста драма. Об’єднує їх, здавалося б, всього лише час і місце — великий старий будинок навпроти міського парку. Хтось в цьому будинку живе, а хтось працює. Але є ще щось, що об’єднує п’ять історій головних героїв — це свідомий чи несвідомий пошук кохання. У цьому пошуку кожен використовує своє «головне» почуття.

Але фільм не настільки про ці п’ять почуттів, скільки про те, що робимо ми з інформацією, яку отримуємо з їх допомогою. Справжня близькість — це не якесь одне почуття, а всі п’ять.

Події охоплюють всього два дні, але за ці два дні в житті кожного героя відбувається щось, що змінює їх і вже ніколи нічого не буде як раніше.

Дивіться також