центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Буває, руки справляються із загадкою, проти якої інтелект безсилий.
Карл Густав Юнг
095 071-87-82 зворотній дзвінок
Центр на Софії
Центр на Оболоні

Позбавлений світла: історія двох братів. Комплекс Каіна

Інна Кирилюк,

Ми продовжуємо публікацію випускних робіт наших колег, які пройшли навчання в навчальній програмі «Основи аналітичного консультування та юнгіанської терапії» та успішно його завершили.

Сьогодні Вашій увазі представляємо роботу Інни Нежурбіди.


фото Інна Нежурбіда

ПОЗБАВЛЕНИЙ СВІТЛА: ІСТОРІЯ ДВОХ БРАТІВ

«По неведомым нам правилам

Кто-нибудь да правит балл.

Тот, кто был сегодня Авелем,

Завтра в Каины попал.

И спешат они навстречу:

День и ночь, огонь и дым.

Может быть, пред Ликом Вечным

Их не двое, а один?»

Лорес Ю. «Каин и Авель»

Кто говорит: «Я люблю Бога», а брата своего ненавидит, тот лжец.

Ибо не любящий брата своего, которого видит,

Как может любить Бога, которого не видит.

Святой апостол Иоанн Богослов

«Кто убьёт тебя, тому печатей семь на лоб законом. Ты изгнанник и скиталец!

Одиссея призрак чёрный. Мы с тобой одних кровей. Слышишь голос из корней! Ты убил, а я виновна! Ты пролил, а я засохла!»

Макарова М. «Каин»

Темою атестаційної роботи було обрано образ з широко відомого біблейського сюжету про трагічну історію двох перших братів, Каіна та Авеля, дослідження якого буде проводитись спираючись на роботи, присвячені біблейському та міфологічному аналізу означеної теми, а також ілюстрацією клінічного випадку з практики. Ключовим поняттям даної роботи є комплекс Каіна, який визначається як любов сина до батька та ненависть до брата.

Для того щоб досліджувати образи Каїна та Авеля необхідно звернутись до перказу Вітхого Завіту Книги Буття та уважно зупинитись на його опорних моментах.

Після вигнання з раю у Адама та Єви стали народжуватись діти. Про це в Книзі Буття сказано наступне: «Адам познав Єву, дружину свою; і вона зачала, та народила Каіна, та сказала: набула я людину від Господа. І ще народила брата його, Авеля» [Буття.4;1–2].

Виходячи з опису зачаття та народження першої пари братів в Біблії, можна висунути припущення, що Каін та Авель були близнюками.

Леопольд Сонді в своїй книзі «Каін: образи зла» знаходить підтвердження цій версії в декількох джерелах: «Цю згадку можна знайти в книзі „Життя Адама і Єви“ (Vita), яку зазвичай цитують в якості християнської „Книги про Адама“. У великому зібранні творів Е. Кауча: „Апокрифи та псевдоепіграфи Вітхого Завіту“, в рецензії Є. Фугса на книжку про Адама в другому томі творів зазначається, що книга про Адама існує на грецькій, латинській та слов’янській мовах. В цій книзі написано наступне: „Адам взяв дружину свою Єву и пішов на схід; там він перебував 18 років і два місяці. Адам співмешкав із своею дружиною, і Єва була вагітна та народила двох синів: Adiaphotos = позбавлений світла, якого назвали Каін, та Amilabes = праведний, якого назвали Авелем“ (Апокаліпсис Моіс. § 1 і Vita § 18 і далі).

У В. Аптовітцера також стверджується, що «Каін і Авель були народжені першою парою людей». Пірке Р. Елізер вважає, що ще вони були і близнюками» [3;30].

В Писанні не говориться про окремий статевий акт, який би міг передувати народженню іншого брата — Авеля. Якщо сприймати зачаття першої пари деітей як близнюків, важливо відзначити колосальне психологічне значення, властиве їм обом. Генрі Абрамович називає таких братів або сестер «з високим рівнем досяжності» «… вони одної і тої ж статі (…) і, відповідно, проходять етапи розвитку разом. Як правило, в родині, школі, да і в усьому світі вони постійно порівнюються одне з одним» [1;54].

В стародавньому світі до пари близнюків ставились як до носіїв надприродних здібностей. Таке ставлення представлене широком спектром обрядів, починаючи від поклоніння і обожнювання пари близнюків та їх батьків і закінчуючи їх вигнанням або умертвінням одного з дітей. «Розглядаючи символ близнюків, можна багато узнати про цю силу Двох. В деяких культурах існує ціла наука, що присвячена способам урівноваження природи близнюків, оскільки їх вважають двома істотами з однією спільною душею. Навіть після смерті близнюків кормлять, розмовляють з ними, приносять їм подарунки і жертви (…) Одна з пересторог, що диктуються релігією гаїтянських чаклунів, вимагає аби близнюкам давали однакові, точно виміряні порції їжі, — це допоможе остаточно приборкати усіляку заздрість поміж ними, а головне, не допустити загибелі одного з них, оскільки, якщо один з близнюків помре, піде й інший, а з ними зникне і та особлива душевна атмосфера, яку вони передають оточенню (…) Влада Двох дуже сильна, і жодною зі сторін цієї пари не можна нехтувати. Їх потрібно годувати однаково, ібо в сукупності вони дарують людині надзвичайну міць» [10;123].

Свідоцтвом особливого ставлення до єдиноутробних братів або сестер є наявність близнюкових міфів в безлічі стародавніх культур та вірувань, а, в майбутньому, і казок. Такі міфи можна умовно розділити на чотири категорії: про близнюків братів, про близнюків брата і сестру, про близнюків-андрогенів та зооморфні міфи про близнюків. В межах даного дослідження особливий інтерес представляє перша категорія.

Міфи про братів-близнюків характерні для дуалістичної міфології, де один брат є втіленням всього доброго, світлого, праведного і корисного, а другий пов’язаний з усім злим, темним, нечестивим або шкідливим. Рано чи пізно між двома такими братами починається суперництво або ворожнеча. В деяких міфах один з близнюків посягає на життя своїх батькі, а іноді вбиває іншого близнюка.

Набагато рідше зустрічаються міфи, ймовірно більш пізнього періоду, в яких близнюки братти не являються протилежностями одне одному, а символізують два самостійні початки. Однак, в близнюкових міфах цього типу, як правило, виявляються сліди більш архаїчних уявлень про взаємну ворожнечу близнюків.

Особливу роль культ близнюків відіграє в релігії суспільств з яскраво вираженими слідами дуальної організації, до якої ми можемо віднести і Християнство, з властивим йому розподілом на добро та зло, світло та темряву, чоловічий та жіночий початок, Пекло та Рай, брата-праведника та брата-вбивцю…

Ось що можна узнати про долю двох перших біблейських братів в Книзі Буття. Каін був землеробом (як і його батько), а Авель — пастухом. Згідно звичаю кожен з них приніс в жертву Богу плоди своєї праці. Бог прийняв жертву Авеля і відкинув Каіна. «Через деякий час, Каін приніс від плодів землі дар Господу, і Авель також приніс від першородних стада свого та від тука їх. И призрів Господь на Авеля і на дар його, а на Каіна і на дар його не призрів» [Буття.4;3–5]. Біблія мовчить про причину, по якій Бог поступив саме так.

Відкинутий Каін розлютився. Тоді Бог звернувся до нього і повелів приборкати свій гнів, попереджуючи про прийдешню небезпеку: «якщо робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? А якщо не робиш доброго, то у дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти володарюй над ним» [Быт.4;7]. Однак, Каін не зміг оволодіти почуттями, що переповнювали його. Він заманив свого брата в поле і там вбив. Річард Хьюз, аналізуючи стародавні джерела, приходить висновку, що Каін був рухомий трьома основними мотивами, а саме: люттю, ревнощами та бажанням володіти.

Після скоєнного вбивства Господь знову звертається до Каіна і запитує де його брат, наче надаючи йому шанс для спокути, можливість сповідатись. Але Каін не приймає цю можливість так само, як колись було відкинуто йго жертвопринесення. Він лише відповідає «не знаю; хіба я сторож брату моєму?» [Быт.4;9]. «Відповідь Каіна є однією з найсумніших в Священному Писанні» [1;65]. В той час, як Бог, звертаючись до Каіна, використовує ім’я власне Авеля та його соціальний статус «брат твій», відповідь Каіна залишається безособовою: він не використовує ім’я брата, а також заперечує важливість Авеля для нього.

В цьому зверненні Бога Каін відчуває для себе загрозу і наповнюється страхом покарання, провиною та тревогою. Він наче усвідомлює свою рокову долю та вигукує: «наказання моє більше, аніж знести можна» [Быт.4;13]. Тоді Бог вирішує вигнати Каіна, однак при цьому наносить на нього особливу печатку (знак Каіна), який буде його оберігати протягом семи поколінь, відповідно його слід розглядати не як прокляття, а як захист.

Отже, Каін залишив отчий дім і відбув на схід. Там вигнанець одружився, в нього народився син Єнох, на честь якого Каін побудував нове місто и тим самим дав початок своїм нащадкам, яких прийнято називати каінітами.

В якості інтерпретативної моделі в цій статті обрано комплекс Каіна. Це поняття вперше було введене Леопольдом Сонді в межах розробленої ним долеаналітичної психології. Долеаналіз — це глибинна психологія, що має біологічну основу. Під долею Сонді розумів весь життєвий шлях від народження до смерті. На його думку, екзистенційні рішення сприймаються людиною з позиції «Я», в той час як ресурси і можливості виходять з родового несвідомого (поняття введене самим Сонді в межах розробленої ним теорії).

Комплекс Каіна має архетипічне значення для іудео-християнської традиції. Можна сказати, що «Карл Юнг пов’язував архетипи з психологічною реальністю, а Сонді укорінює їх в генетичних та нейрохімічних структурах живих організмів» [8;56].

Що являє собою комплекс Каіна? Визначення та аналіз цього комплексу особливо наглядно проводити з позиції порівняльного дослідження його з Едиповим комплексом, введеним у вжиток засновником психоаналізу Зігмундом Фрейдом. Формула комплексу Эдипа багатьом добре знайома. Вона полягає в подвійних бажаннях дитини відносно своїх батьків, а саме в несвідомому тяжінні до батьків протилежної статі (матері) та амбівалентному, змішаному відношенню до батьків тієї ж статі (батькові). В даному випадку Едипальний конфлікт можна зобразити у вигляді трикутника, на трьох вершинах якого будуть разміщуватись батько, мати та син. Відношення сина до матері буде заряджене любовью та прив’язаністю, а до батька наповнене почуттями ненависті, заздрощів, страху та сорому.

Інша картина вимальовується при розгляді комплексу Каіна. Якщо зобразити конфліктну ситуацію у вигляді такого ж трикутника, то на одній з його вершин так само знаходиться батько, на другій — його син, але на третій замість фігури матері з’являється брат. І тоді сутьність комплексу буде полягати в ревностній любові до батька і ненависті, заздрощів та інших негативних почуттях до брата. «Захист традицій батьків через гоніння на „іншого“, або „брата“, відповідає складному положенню Каіна, що вбив брата з метою заслужити приняття Бога-отця» [8;58].

В якості захисних механізмів при едипальній ситуації варто назвати витіснення — мотивоване ігнорування або забування, регресію — повернення на більш ранній (низький) рівень розвитку, а також, в деяких випадках, диссоціативні захисти — здатність сприймати те, що відбувається як дещо, що відбувається з кимось стороннім.

В комплексі Каіна так само будуть фігурувати всі вищеназвані психологічні захисти, однак до них додастся проекція — процес, посередством якого власні риси, емоції, стосунки індивіда приписуються ним комусь іншому. Л. Сонді відносить до цього списку саморуйнівну поведінку, а саме: «а) ностальгію по гнилому болоту; б) порушення в роботі та кар’єрі; в) думки про самогубство» [3;135].

Отже, найбільш частими формами неврозів в Едипальному комплексі будуть істерія, невроз відчуження, пасивна інверсія (перевертання змісту, заміна білого чорним), психосоматичні порушення (тахікардія, імпотенція). В комплексі Каіна варто назвати невроз нав’язливих станів, невроз відчуження та фобії, іпохондрію, проективно-параноїдний невроз, перверсію (екзгібіционізм), психосоматичні розлади (мігрень, бронхіальну астму, виразку шлунку, а також запори, порушення в роботі кишечника) [3;136].

В результаті вирішення комплексів виникають наступні новоутворення, такі як форми соціалізації, а саме: в едиповому комплексі — родина, в комплексі Каіна — компанія, колектив.

Важливо відмітити, що обидва ці комплекси існують незалежно один від одного і кожен з них здатний невротизувати людину. «Едипів комплекс веде до утворення спільності в межах родини та до визнання батька, а комплекс Каіна, напроти, до спільності по типу братерства, а це значить — до визнання ближніх» [3;138].

Комплекс Каіна описує людину, яка постійно схильна до найсильнішого почуття заздрощів та бескінечному соціальному порівнянню, відчуваючи себе хронічно необраним. Такі люди можуть бути визначені як відкинуті діти, «погані» сини або дочки. Часто ці старші діти витіснені молодшими в батьківській прив’язаності. Вони можуть відчувати сильні труднощи у формуванні та підтримці стосунків у дорослому житті. Ці люди нерідко можуть страждати від заниженої самооцінки, мати схильність до самозвинувачення, відчувати внутрішню пустоту та нікчемність, відчувати безпідставну тривогу або сором. «Вони намагаються власною ненавистю та бажанням руйнувати і, як наслідок, відчувають в собі злобу. Агресивне бажання не обов’язково призводить до вбивства, але можливе вбивство, спрямоване в середину». [1;135]

Комплекс Каіна є крайньою сиблінговою позицією. На щастя, більшість братів чи сестер не намагаються вбити одне одного, однак можуть відчувати дійсно «убивчі» почуття. В результаті це може призводити до нанесення ненависному сиблінгу психологічних травм або тотальній відмові від підтримки контактів та спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамович Г. Брати та сестри: міф та реальність / Перекл. з англ. Є. Канчури — М.: Независимая фирма «Класс», 2016. — 200 с. — (7 Я. Родители/дети).

2. Абрамян Л. А. Мифологема близнецов и мировое дерево / Ист-филол. журн. 1985. № 4. С. 68–84.

3. Зонди Л. Каин: образы зла / Пер. с нем. — М.: Когито-Центр, 2013. — 215 с.

4. Иванов В. В. Близнечные мифы // Мифы народов мира. Т. 1. М., 1991. С. 174.

5. Калшед Д. Внутренний мир травмы. М.: Деловая книга, Академический проект, 2001. — 340 с.

6. Лакан Ж. Стадия зеркала как образующая функция «Я» // Лакан, Ж. Семинары. Т. 1. М., 1998.

7. Франц М. — Л. Психология сказки. Спб.: БСК, 1998. — С. 302.

8. Хьюз Р. Гены, судьба и комплекс Каина: Сб. статей / Ричард Хьюз; пер. с англ. — Ижевск: ERGO, 2014. — 202 с.

9. Шенбек Э. Старший, средний, младший… Как очередность рождения ребенка влияет на формирование его личности. — М.: Ломонововъ, 2010. — 240 с. — (Прикладная психология).

10. Эстес К. П… Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях. / Пер. с англ. — София, 2000 — С. 123.

Дивіться також