Сльози в психотерапії, як кров в хірургії
«СЛЬОЗи в психотерапії, як кров в хірургії» — говорить Бьюдженталь.
ВОНИ ОЧИЩЮЮТЬ ТА ОЖИВЛЯЮТЬ НАШІ ДУШІ.
Іноді на зустрічах я чую: «Скільки я буду лити сльози? Скількі можна плакати? Це кли-небудь закінчиться?»
Мабуть, однозначної відповіді не існує, як і втіхи. Але варто довіритись їм та їх потоку, довіритись мудрості тіла, не супротивитись і не поспішати. Справжнісь — вона неспішна.
Лінда Леонард так пише про сльози:
«Слеьози течуть по щоках пораненої жінки, жінки, що має емоційну травму. Сльози можуть замерзнути й застигнути у формі бурульок, гострих немов кінжал. Або ж вони можуть текти стрімкимм потоком, що може затопити острівець землі, на якому стоїть жінка. Але сльози можуть й литися родючим дощем, що створює можливість росту і весняного відродження.
Коли сльози замерзають у вигляді гострих, як кінжал, бурульок, вони сковують льодом жінку і всі її стосунки. Подібно до погляду Медузи Горгони, ці застигліе сльози можуть перетворити чоловіка на камінь; на камінь може перетворитись і серце самої жінки. Такі сльози не будуть звільненням або полегшенням, душа застиває і припиняє розвиватись, коли її подавлено гірким обуренням та образою.
Що стосується текучих сліз, то вони сольовим потоком змітають все на своєму шляху. Окрім того, трясина смутків не дає змогу рухатись, спиратись ногами на твердий грунт. Потоки сліз можуть захопити жінку з емоційною травмою в безодні скорботи і жалю до себе.
Хоча застглі бурульки та сольові потоки, в кінцевому рахунку, не можуть звільнити жінку від травми, але ці сльози буквально розривають на частини і розверзають людську душу. Як і лють, сльози можуть принести жінці полегшення і допомогти їй зцілитись від емоційної травми або якось з нею жити».
З книжки «Емоційна жіноча травма».