центр аналітичної психології
Інни Кирилюк
Шлюб — як обложена фортеця: ті, хто всередині, бажали б з неї выбратись, а ті, хто зовні, хотіли б вирватись з неї.
Ерве Базен
095 071-87-82 зворотній дзвінок

Автор: Інна Кирилюк

18 травня 2020

Травма розлучення

15 травня керівник нашого Центру Інна Кирилюк взяла участь у Форумі сімейної психології та провела семінар на тему «Травма розлучення. Що приносить розлучення в сім’ю: травму або шанс?», в рамках якого висвітлила наступні питання:

  • як можна допомогти родині пережити розлучення, адже травма — це подія, яка забирає сенс.
  • як у дитини травма розлучення забирає захищений простір сім’ї, надію на підтримку батьківської пари і, іноді, право любити обох батьків без почуття провини.
  • принципи роботи з батьками під час кризи, рекомендації.
  • цілі для роботи з дітьми ситуації розлучення, психологічна робота з почуттями гніву, провини, страху і смутку.
  • що таке «конфлікт лояльності», «контракт на стабільне місце», «потреба в приналежності».

Запис семінару доступний до перегляду в нас на сайті:

24 квітня 2020

Ефект Пігмаліона


Згідно давньогрецької міфології Пігмаліон був скульптором, царем Кіпру, який за переказами виліпив скульптуру настільки прекрасну, що сам закохався в неї і благав богів оживити її. Американський психолог Розенталь (1966) назвав ефектом Пігмаліона явище, яке полягає в тому, що людина, твердо переконана у вірності якоїсь інформації, мимоволі діє так, що вона отримує фактичне підтвердження.

Верена Каст, юнгіанский аналітик, пише, що є архетипічні (базові) ФАНТАЗІЇ про відносини, які відображені у стародавніх міфах. Підсвідомо ми прагнемо їх прожити у стосунках. Пігмаліон «зробив з білої слонової кістки статую дівчини, невимовно прекрасну. Дивлячись на своє творіння, він захоплювався його досконалістю і життєвістю. Здавалося, що дівчина дихає, що вона жива. У результаті Пігмаліон закохався у власне творіння», — говорить міф.


Мюррей Стайн роздумує над запитанням: що ми обираємо — «бути повільно старіючою гусінню» або набути «повноцінну ідентичність дорослої людини»? Опір трансформації дуже сильний. Якщо людина занадто довго не розлучається з бажанням залишатися молодою і продовжує «виробляти ювенільний гормон» довше необхідного часу, вона стає не більше, ніж повільно старіючою гусеницею, яка все активніше намагається відтягнути останній час розплати. У цьому випадку не формується зріла особистість і глибша, архетипічно вкорінена ідентичність.

6 квітня 2020

Zoom-Пространство

На цих вихідних, 4–5 квітня відбувся семінар «Архетип пари. Феномен переносу та контпереносу в аналізі».

1 2 3