«Червоне. Чорне. Біле». Післямова.
В минулу п’ятницю, 15 грудня, в нашому «Пространстві» юнгіанський аналітик Інна Кирилюк провела найцікавішу лекцію «Червоне. Чорне. Біле». Дякуємо нашим дорогим гостям за довіру, активну участь та позитивні відгуки! Ми цінуємо кожного з Вас та вже готуємо масу корисних заходів на наступний рік.
Ключові тези грудневої лекції «Червоне. Чорне. Біле» юнгіанського аналітика Інни Кирилюк «Про Білосніжність… або куди ми заганяємо наші чорно-червоні жіночі частини?»:
- Дитина народжується кінцевою людською істотою, що складається з повного спектру життя та смерті. Але реальність кожної матері та родини, куди приходить дитина, має свої обмеження. Вони відсікають те, що не вбудовується в цей реальний світ сім’ї та матері.
- В кожній родині є свої правила зримі і не зримі. Свої «добре» та «пагано». Дитина їх освоює аби отримати порцію любові.
- Матері з «відсіченною тінню» дають материнську любов скупими порціями, від чого дитина страждає «хронічним недоїданням» та зайнята хитрощами як отримати та посилити цю любов.
- Як формується наша Білосніжність?
- Перша підказка — народилась дівчинка, яка однаково біла, червона та чорна, але червоний та чорний колір було проігноровано, лише білий відповідав образу малечі.
- Як виходить, що ми на початку позбавляємось свого різнокольорового потенціалу? Від двох з трьох частин Особистості і залишається такий блідий неживий колір, як білий?
- Симона Ханох відповідає, що ми обираємо власну Білосніжність для нашої матері абсолютно несвідомо та інтуітивно, знаючи якою нас мама може любити. Перша білосніжність — це подарунок для мами.
- Персона — це личина, яку ми одягаємо при зустрічі з оточуючим світом. Важливо аби вона змінювалась та у людини було б декілька ролей в суспільстві. Але важливо аби вони були різні. Якщо Персона прилипає та ви усюди, наприклад, хороша, то эце і є дзвіночок про те, що Тінь не дрімає, вона накопичується. Такі люди часто можуть відчувати деякі переживання неправди всередині. З’являються внутрішні переживання провини або сорому, що дещо не так. Через те ця персона починає занадто прилипати до нас. Та в інших своїх аспектах нам немає місця, де ми могли б безпечно їх проявити. Тоді Тінь буде вискакувати в найнепотрібний момент.
- В формуванні Персони більшу роль відіграє родина та суспільство, аніж сама людина. Батьки дитини завжди несуть проекцію Бога, через те, що головне, що створюють батьки дитини — це почуття безпеки, необхідне для росту й развитку. Якщо батьки цінують унікальність своєї дитини — дають їй почуття власної цінності, то вона виростає достатньо вільним. Така дитина достатньо гнучка, аби пристосуватись до вимог оточуючого світу. Її Персона завжди буде відповідати місцю та часу.
- Якщо дитина зростає не в благополучних умовах, то бере верх інстинкт самозбереження. І головне завдання розвитку — розвинути якості необхідні для виживання.
- Образ «Тривожного лісу» може описувати наш внутрішній процес, коли ми починаємо прислуховуватись до себе, пустота та зневіра нас долають. Нам не подобається наше життя, внутрішньо ми його відчуваємо чужим. Про цю внутрішню «чужість» говорять різні симптоми — тривожні стани, депресивні настрої, панічні атаки.
За численними проханнями вже в лютому нового року в Центрі «Простір» стартує цикл лекцій, що присвячені дитячій та підлітковій психології!
23 лютого о 19.00 Інна Кирилюк розповість про психологічну прив’язаність дитини до матері як фундамент здорової особистості. Будемо говорити про Теорії Прив’язаності Дж. Боулбі, природу та типи прив’язаності, помилкках батьків та обговоримо як їх можна виправити.
Слідкуйте за новинами та анонсами майбутніх подій!
З нетерпінням чекаємо на Вас в нашому «Пространстві!»
І наостанок: рекомендація для учасників лекції «Червоне. Чорне. Біле» від Інни Кирилюк — книга Сімони Мацлиах-Ханох «Сказки обратимой смерти. Депрессия как целительная сила».
