Автор: Лариса Козир
Разом с учасникам та учасницями, психологами та не психологами ми відкрили двері у дивовижний світ піскової терапії та відправляємось у мандрівку назустріч своєму внутрішньому «Я».
Дорогі, друзі!
Запрошуємо в групу «Пісочний практикум» з використанням методу юнгіанської пісочної терапії – Пісковий практикум: Життєтворіння, або обираючи справжнього себе..
Ця група призначена для тих:
Ви ніколи не замислювались, чому людей так приваблює пісок? Чому, коли ми опиняємось на узбережжі, перше, що ми робимо, це знімаємо взуття, пересипаємо пісок з долонь, зариваємося в нього?
Якщо подумати про пісок, можуть прийти спогади про дитячі ігри у пісочниці, мандрівці з батьками до моря або літо біля річки в бабусиному селі.
Замислюючись про безпеку дітей, сучасні батьки навчають їх правилам поведінки на вулиці, з незнайомцями, в колективі та ін. При цьому є загроза, не така очевидна на перший погляд, але повсюдно оточуюча наших дітей. Це безкінечний потік інформації, що навалюється щохвилини: через телебачення, Інтернет, зовнішню рекламу, мас-медіа та ін. Протистояти йому майже неможливо. Дитина ще не вміє фільтрувати, що корисно, а що ні. Як наслідок, може припинити чути свої природні бажання, і стати дорослим з багатьма «треба» та «хочу як в усіх». І поняття «цих усіх» може швидко змінюватись.
Цим питанням часто задаються батьки сучасних дітей. Якщо змусити — то ніяк. До читання можна запросити, читанням можна заразити, захопити, зацікавити, але аж ніяк не варто карати читанням та не змушувати насильно читати!